Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Гачечок, -чка, м. Ум. отъ гак.
Ди́рза, -зи, ж. Раст. Bromus arvensis.
Довготеле́сість, -сости, ж. Длиннотѣлость.
Ліпни́к, -ка, м. = ліпак 2.
Половина, -ни, ж. Половина. Перебреду бистру річку й половину ставу. Половина літ минає, я щастя не маю. о-полови́ні. Въ половину. Як же тебе, пане, нести: чи поверх дерев, чи о-половині дерев. Ум. половинка, половиночка.
Смілий, -а, -е. Смѣлый. Ум. сміленький, сміле́сенький.
Убогодухий, -а, -е. Нищій духомъ.
Халандрусь, -ся, м. = хавдій.
Цомоґи, моґ, ж. мн. Силы, средства. Встрѣчено только въ слѣд. пословицѣ: Виткнув з мене всі цомоґи. (Отъ польск. co mogę или co mogąc).
