Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

міхоноша

Міхоно́ша, -ші, м. 1) Провожатый слѣпца, носящій мѣшокъ съ подаяніемъ. Хто йде, їде — не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дівчата шажок міхоноші. Шевч. 89. 2) Носящій мѣшокъ при колядованіи и пр. Василь все за ними ходить та, як той міхоноша у колядці, носить Марусин кошик. Кв. 1. 34.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 434.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІХОНОША"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІХОНОША"
Гайворонячий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій грачу, грачевый, грачій.
Гнести, гнету, -теш, гл. = Гнітити 1 и 2.
Докрути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Довертѣться, докружиться, докрутиться.
Злодарний, -а, -е. Нечестивый, безбожный. син злодарний — о сынѣ, выгнавшемъ мать. Гол. III. 197.
Одк.. Cм. отъ відкадити до відкушувати.
Помуляти, -ляю, -єш, гл. = помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою. Рудч. Ск. І. 53.
Соромливо нар. Стыдливо.
Ум'якніти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться мягкимъ. Павлогр. у.
Хтем, -му, м. Въ выраженіяхъ: у хтему, до хтему. Совершенно, до-чиста. Вони як прибігли, то вже у хтем хату рознесли. Пирят. у.
Шкірчина, -ни, ж. Шкурка. Ум. шкірчинка. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІХОНОША.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.