Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

міцно

Мі́цно нар. 1) Крѣпко, сильно. Він її пригорнув до серця міцно, поцілував. Кв. І. 65. Міцно нездужає. О. 1862. VI. 109. 2) Прочно.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 434.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІЦНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІЦНО"
Борошенний, -а, -е. Мучной. Левч. 72. Борошенна комора.
Веселюх, -ха, м. = веселуха 3. Вх. Пч. І. 16.
Добра́ння, -ня, с. Выборъ. А вона, мамо, добрала собі найкращого намиста в коробейника і найкращих серег та скиндячок. — Нікчемне то, дочко, добрання!
Коре́чник, -ка, м. = коре́чний млин. Мнж. 481.
Метали́чний, -а, -е. = металевий. Порфирій... причесав свої коси рідким металичним гребінцем. Левиц. І.
Невчасно нар. Несвоевременно.
Перековерзувати, -зу́ю, -єш, гл. Перестать капризничать.
Позасмучуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Опечалиться (о многихъ). Усі товариші його позасмучувалися, як почули про його лихо.
П'янство, -ва, с. Пьянство.
Ступійка, -ки, ж. Подножка въ экипажѣ. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІЦНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.