Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Закатува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Замучить.
Зведе́нник, -ка, м. Сводчикъ, посредникъ при сдѣлкѣ; сводникъ. Давай, батьку, гроші, — каже прихожий зведенник: упустимо сюю коня, — другого не знайдеш такого.
Наломи́ти, -млю́, -миш, гл. 1) Наломить. 2) Приспособить.
Плащина, -ни, ж. Плащъ плоховатый. Я скинув мою дранкову площину.
Пошанівок, -вку, м.
1) = пошанівка. Як у пошанівку, то рукавиць цих з вас стане на три роки. Та цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок, то й на десять стане.
2) Уваженіе. Жиш одна душа у неї мала й ласку і пошанівок.
Припай, -паю, м. При обрывистомъ морскомъ берегѣ полоса земли, обыкновенно песчаная или песчано-ракушечная, внизу между этимъ берегамъ и водой.
Притакувати, -кую, -єш, гл. Поддакивать.
Семерик, -ка, м.
1) Семь паръ воловъ.
2) Сито средней густоты, имѣющее въ основѣ 3, въ уткѣ 4 волоса.
Соник, -ка, м. Ум. отъ сон.
