Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мірчук

Мірчу́к, -ка, м. Мѣра зерна, получаемая за помолъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 432.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІРЧУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МІРЧУК"
Бабаченя́, -ня́ти, ср. Дѣтенышъ сурка. Шейк.
Галушечка, -ки, ж. Ум. отъ галушка.
Куночка, -ки, ж. Ум. отъ куна.
Мі́рити, -рю, -риш, гл. = міряти.  
Несвідомо нар. 1) Не зная; безъ вѣдома. 2) Безсознательно.
Остистий, -а, -е. Съ длинными остями. Остиста пшениця.
Певне нар. Вѣрно, навѣрно, должно быть. Певне ти, дівчино, иншого кохаєш? Чуб. V. 318.
Приязнь, -ні, ж. Пріязнь, дружба. Чи в приязні кого зрадив? Чуб. V. 233.
Прошнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = прочнутися. Хата, 15. МУЕ. ІІІ. 77.
Струпішати, -шаю, -єш, струпішіти, -шію, -єш, гл. Разложиться. Лежить козак молоденький, на нім тіло почорніло, а від вітру струпішіло. Н. п.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МІРЧУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.