Зачіпа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. зачепи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Цѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть. Чи витягнеш з води Левиахвана, гачком його, як рибу, зачепивши. ні за що рук зачепи́ти. Не съ чѣмъ начать, нѣтъ средствъ для начала (о хозяйствѣ, заработкѣ). За що б тут руки зачепити? За яке ремество взятись? хиба́ тебе́ во́зом зачепи́ли? Чѣмъ тебя особеннымъ затронули, обидѣли? 2) Трогать, тронуть, затрагивать, затронуть. Міг би йому листи визволені писати, щоб не міг ніхто нігде зачіпати. Мене вовки і не зачепили. А сусідці перстень даєш, — нащо ж мене зачіпаєш?
Козьодрист, -ту, м. Раст. Galanthus nivalis.
Лу́щити, -щу, -щиш, гл. Снимать кору, шелуху, кожицу (съ плодовъ, яицъ). 2) Колотить. Піймав і давай лущити йому боки києм. Запорожці... татар і туркоту лущать. 3) Брать (о деньгахъ). Лущитимуть з нас грошики, та й ні гадки!
Нали́шній, -я, -є. Лишній. Як єсть у тебе налишня курка, то даси попові.
Обдиратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. обідра́тися и обдертися, обдеруся, -решся, гл. 1) Обдираться, ободраться. 2) Обрываться, оборваться (о платьѣ), обнашиваться, обноситься. Чи бачиш, як ми обідрались.
Озов, -зву, м. Окликъ.
Опряга, -ги, ж. Смерть. Нехай на її опряга прийде.
Поденщина, -ни, ж. Поденщина. Рано-ранісінько схоплюся, біжу на поденщину.
Простацький, -а, -е. Простой, простонародный. Не погордуй уступити до нашої простацької господи.
Ряса, -си, ж.
1) Ряса. Нарядився, як піп у рясу.
2) Колосъ проса, овса, метелка у растеній, вѣничекъ. Ряса у проса.
