латанина
Латанина, -ни, ж. 1) Постоянное заплатываніе, накладываніе заплатъ. Докучила мені оця латанина; що день Божий латки латаю. Богодух. у. 2) Вещь, состоящая изъ заплать; рубище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 347.
Том 2, ст. 347.