Вербування, -ня, с. Вербованіе.
Вимотувати, -тую, -єш, сов. в. вимотати, -таю, -єш, гл. 1) Выматывать, вымотать. 2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. 3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться.
Гаду Обыкновенно съ повтореніемъ въ выраженіи: я (він, ти і т. д.) гаду, гаду. Я (онъ, ты и т. д.) болтаю.... Гаду, гаду, а вовк суне. Гаду, гаду, а пси в крупах.
'Дпе́рти, -ся, гл. Сокращ. изъ одпе́рти, -ся при предшествующей гласной.
Збу́ти, -ся. Cм. збувати, -ся.
Злукавнувати, -ную, -єш, гл. = злукавити. Не можна було йому злукавнувати.
Колонист, -та, м. Колонистъ. Тут тих колонистів німців багато. На гетьманських могилах колоністи німці насадили картоплі.
Крамина, -ни, ж. Лавочная, покупная матерія. Ісповили та мале дитя в тонку крамину.
Підніжок, -жка, м. Подножье. Святий Сіон його підніжок.
2) Подножка у экипажа.
3) Холопствующій, раболѣпный человѣкъ. Підніжок твій я і підданець, із слуг твоїх послідній ланець.
Путрити, -рю, -риш, гл.
1) О дымѣ: валить. А дим з вікна так і путрить.
2) Пушить, ругать. Як зачала вже їх путрити за те!
