Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

латинець

Латинець, -нця, м. Католикъ. К. Кр. 9. Мій отець із русина в латинця обернувся. К. ПС. 52.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 347.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАТИНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАТИНЕЦЬ"
Вереду меж., обозначающее капризничанье. Встрѣчено въ скороговоркѣ: Вереду-вереду та пасла дівчина череду. Харьк.
Викакати, -каю, -єш, гл. дѣтск. Испражнить.
Викопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. викопатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Вырываться, выкапываться, выкопаться. 2) Управляться, управиться. І сметанки дай, і сиру дай, і молока.... їй Богу, вже не можу й викопатися. Подол. г.
Лену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Летѣть. Федьк. І. 27. Леньмо, поленьмо до свого пана. Чуб. III. 440. Кину пером, лену орлом, конем поверну, а до свого отамана таки поверну. Н. п.
Муштрува́ння, -ня, с. Обученіе военнымъ пріемамъ, дрессировка.
Остріг, -ро́гу, м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились. О. 1861. XI. Св. 63.
Причиняти, -ня́ю, -єш, сов. в. причини́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Притворять, притворить. Скриплять мої ворітечка, ніхто не причинить. Мет. 62. 2) Прибавлять, прибавить. Грин. III. 524. Я нічого не причиняю, кажу то, що він казав. Камен. у. Причинив собі роботи. Чуб. V. 215. Причини вам, Боже, віку. Фр. Пр. 85.
Пропасти Cм. пропадати.
Хрусткий, -а, -е. Ломкій, хрупкій.
Шуркнутися, -кнуся, -нешся, гл. Вскочить во что. Шуркнутися до комори. Вх. Лем. 486.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛАТИНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.