Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лаючий

Лаючий, -а, -е. Любящій ругаться. Лаюча баба. Ном. № 13620. Чоловік був надто смирний, а жінка лаюча. Г. Барв. 328.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 348.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛАЮЧИЙ"
Бирфи, бирф, ж. мн. Ступеньки въ передвижной лѣстницѣ. То же, что и щаблі. Вх. Зн. 3.
Голотіч нар. Подъ открытымъ небомъ. Вх. Зн. 11.
Гре́к, -ка, м. Грекъ. Ном. № 12326.
Зами́ршавий, -а, -е. = миршавий. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зателіпа́тися, -па́юся, -єшся, гл. 1) Заболтаться, закачаться. 2) = заталапатися. Зателіпалась як свиня. Зміев. у.
Із пред. = з. Ставится между двумя согласными или послѣ согласной, иногда въ началѣ фразы, если слѣдующее слово начинается согласной; въ стихахъ иногда для соблюденія размѣра. Збіглось вовків щось із тисячу. Рудч. Ск. І. 32. Із нехочу ззів три миски борщу. Ном. № 5060. Із славного Запорожжя наїхали гості. Шевч. 221.
Найпа́че нар. Наиболѣе, особенно, въ особенности. У нас сей год ярина хороша, а найпаче просо. Черк. у. Сим. 227.
Подмух, -ху, м. Дуновеніе. Желех.
Приналежатися, -жуся, -жишся, гл. 1) = приналежати. 2) Надлежать. Погостилися там, як ся приналежить. Драг. 275.  
Проповідник, -ка, м. Проповѣдникъ. К. Кр. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛАЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.