Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзиґарі

Дзиґарі́, -рі́в, м. мн. Часы стѣнные или башенные. Черк. у. Котл. Ен. (Слов.). Дзиґарі б'ють — Сердце стучитъ отъ испуга. Ном. № 4350.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИҐАРІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИҐАРІ"
Голендерський, -а, -е. Голландскій.
Головешка, -ки ж. 1) Головня. Ном. № 6558. 2) Вошь, Pediculus. Вх. Пч. І. 7., Ум. головешечка. Г. Барв. 458.
Клопитися, -плюся, -пишся, гл. Ссориться. Вх. Лем. 425.
Недбальниця, -ці, об. = недбайлиця. Оддала заміж за п'яницю, за недбальницю. Чуб. V. 592.
Ненасит, -ту, м. = ненажир.
Оточувати, -ся. Cм. оточати, -ся.
Пособити, -ся. Cм. пособляти, -ся.
Роспитати, -ся. Cм. роспитувати, -ся.
Спанілий, -а, -е. Превратившійся въ барина. Не спанілі, не схлопілі діти України. К. Досв. 2
Тестамент, -ту, м. Духовное завѣщаніе. Не дав зробить і тестаменту, к чортам його на вік послав.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗИҐАРІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.