Бликати, -каю, -єш, гл. = блимати 1. Головешка ота довго буде бликати.
2) = блимати 2. Так бликає на мене очима. Чого ти своїми більмами так бликаєш?
Задобі́дній, -я, -є. Предобѣденный. Задобідня година.
Мані́жити, -жу, -жиш, гл. Бить. Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив'язала... що-дня сирицею маніжила. Маніжив-маніжив (вовкулаку) стілко йому схотілось, та тоді вже тілко пустив.
Переголосити, -шу, -сиш, гл. Перестать плакать (громко).
Поговіти, -вію, -єш, гл. Поговѣть.
Погребовини, -вин, мн. Поминки по усопшемъ.
Порясочка, -ки, ж. Употреблено въ нар. пѣснѣ въ томъ же значеніи, что а ряска (растеніе, Cм. ряска 1) или въ значеніи: кормленіе ряскою. Утка йде, утенята веде, на напасочку, на порясочку, на холодну водицю, на зелену травицю.
Похват, -ту, м. Въ выраж.: на похваті. Подъ рукой. Що є в хаті на похваті? — Клямка. Та держить нагаєчку на похваті.
Ржавіти, -вію, -єш, гл. Ржавѣть.
Січ, -чі, ж. Сѣчь (запорожская). Січ — мати, а Великий луг — батько.
