Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Ґерґота́ти, -ґочу́, -чеш и ґерґоті́ти, -ґочу́, -ти́ш, гл. 1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. 2) Говорить на непонятномъ языкѣ.
Єдини́ця, -ці, ж. Единственная дочь, то-же, что и одиниця 2. Ой у вдови единица та ще не віддана. Ум. єдиничка.
Згусти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Сгустить. Як сир згустив, упорав, приспособив.
Ірвати, ірву́, -ве́ш, гл. = рвати. Ірви тісто та в молоко кидай.
Крихко нар. Хрупко, ломко. Ум. крихне́нько.
Переціджувати, -джую, -єш, сов. в. переціди́ти, -джу́, -диш, гл. Процѣживать, процѣдить.
Продовжуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. продовжитися, -жуся, -жишся, гл. Длиться. Літа ж мої молодії, літа молоденькі!... Як дасть Господь лиху долю, то покоротіться, а як буде добра доля, ой то продовжіться.
Сміюха, -хи, ж. Смѣшливая, любящая смѣяться.
Спільжити, -жу, -жиш, гл. Ослабить. Мусить долішний обруч підбити угору, аби трохи спільжити — звільнити доґи та тоді забити дно у затір.
