Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзюбатий

Дзюба́тий, -а, -е. 1) Съ большимъ клювомъ. Яструби дзюбаті. К. Досв. 99. 2) = Дзюбаний. Дзюбата дівка. Був русявий, вусатий, дзюбатий. Св. Л. 275. Г. Барв. 447.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 380.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮБАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮБАТИЙ"
Безгрошев'я, -в'я, с. Безденежье.
Буркало, -ла, об. Ворчунъ, ворчунья.
Валашний, -а, -е. Оскопленный, выхолощенный. О. 1862. V. Кух. 39.
Видержати Cм. видержувати.
Зарясні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Густо покрыться плодами, листьями. 2) Переносно: запестрѣть красивыми одеждами. Пожакуймо заставщину козацьку, — нехай круг нас голота зарясніє. К. ЦН. 223.
Зви́ти, -ся. Cм. звива́ти, -ся.
Лох, -ху, м. Раст. Elaegnus hortensis. ЗЮЗО. І. 121.
Прятаня, -ня, с. Приборка, уборка. Шух. І. 215.
Сімак, -ка, м. = сьомак. Сімок лошак. Рудч. Ск. II. 26.
Тупіяка, -ки, ж. = тупиця.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗЮБАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.