Злупати, -паю, -єш, гл.
1) Грабить. Церков злупали, Христа взяли.
2) Сковырять, сколоть, снять слой. Сяде на спід крохмаль, а він його злупа, наллє води та змиє.
Кумбуч, -ча, м. = кумбук 2.
Нявкати, -каю, -єш, гл.
1) Мяукать.
2) Кричать (о совѣ).
Полов'яник, -ка, м. = половня.
Пообвірчувати, -чую, -єш, гл. Обворотить, обвить (во множествѣ).
Послід, -ду, м.
1) Остатки зерна, смѣшанные съ соромъ, остающіеся при вѣяніи, и очисткѣ зерна. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці.
2) Испражненія. Крутиться, як послід в ополонці.
3) Результата, послѣдствіе. Давня то річ! але послід її свіжий і до сього часу.
4) Конецъ. Ми стали собі оба май у посліді.
Роскошелюб, -ба, м. Сибаритъ. (Збудилися турки роскошелюби.
Спіх, -ху, м. Поспѣшность, скорость, спѣхъ, проворство. За дівкою було дуже багато снопів (нажатих), а св. Петро й каже: Господи милостивий, де цій дівці пара, шо вона має спіх такий? У роботі багато сміху, — то мало спіху. Знай виводить та виводить, а спіху нема. Ум. спішо́к.
Циба, -би, ж. Длинная нога. А я тому журавлю циби-ноги переб'ю.
Чужиня, -ні, об. Чужакъ, иностранецъ. Я — чужиня, в мене тут роду нема.
