Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзюбанець

Дзюбане́ць, -нця, м. см. Дзюб II. Маркев. 74.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 380.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮБАНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮБАНЕЦЬ"
Гуся́тниця, -ці, ж. Родъ большой глиняной кастрюли. Вас. 181.
Забалува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. Запироваться. Аф.
Наво́зити, -жу, -зиш, сов. в. навезти́, -зу́, -зе́ш, гл. Навозить, навезть. Дідова дівка навезла усякої всячини. Рудч. Ск. II. 58.
На́глість, -ости, ж. 1) Спѣшность. 2) Внезапность. Желех.
Нороцовий, норцови́й, -а, -е. Испорченное вм. марцовий, мартовскій. ЗОЮР. І. 203. Мет. 378.
Обв'язати, -ся. Cм. обв'язувати, -ся.
Понашкоджувати, -джую, -єш, гл. То-же, что и нашкодити, но во множествѣ.
Прісний 2, -а, -е. 1) Прѣсный. 2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе. Чуб. II. 209.
Трухнути, -ну, -неш, гл. = трухніти. Млію я, трухне моє серце. Г. Барв. 201.
Туркотів, -това, -ве Принадлежащій: а) турману; б) ворчуну. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗЮБАНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.