Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Ґринджо́лята, -лят, мн. Маленькія санки-дровни. Впрягла в ґринджолята павичку.
Довжина́, -ни́, довжиня́, -ні́, ж. Длина. Гоней троє довжини.
Ж сз. Употребляется послѣ предыдущей гласной. Горе ж мені, горе, нещасная доле!
Жо́рна, -рен, с. мн. см. жорно.
Ли́шонька, -ки, ж. Ум. отъ ii лишка.
Оттодішній, -ня, -нє Тогдашній, вотъ тогда бывшій.
Позбирати, -ра́ю, -єш, гл. = позбірати.
Полох 2 меж. Выражаетъ испугъ, также удары сердца съ испуга. Серце у мене тільки полох-полох, та й замліло.
Сиротя, -тяти, с. Ребенокъ сирота. Діти мої не сиротята. Ум. сиротятко. Сиротятко, що не має роди.
