Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзиґа

Дзи́ґа, -ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Ном. № 5756. Біга як дзиґа. ЗОЮР. І. 147. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИҐА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИҐА"
Верло, -ла, с. Рычагъ, къ которому припрягаютъ лошадей для приведенія въ дѣйствіе привода.
Говорливий, -а, -е. Говорливый. Говорлива, як горобчик. Кв.
Го́рбик, -ка, м. Ум. отъ горб.
Де́ся нар. Гдѣ ни, откуда ни. Деся взялася да із моря синя хвиля. Мет. 101.
Ззі́сти, ззім, ззіси́, гл. Съѣсть. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах. Ном. № 125.
Копичка, -ки, ж. Ум. отъ копи́ця.
Попереїздити, -джу́, -ди́ш, гл. Переѣхать (во множествѣ).
Провозити, -жу, -зиш, сов. в. провезти, -зу, -зе́ш, гл. Провозить, провезти. Верстви зо дві я його провіз, а, там він уже сам пішов. Харьк. у.
Прохолоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. прохолонути, -ну, -неш, гл. Остывать, остыть. А Іван як подмухав своїм духом, до воно і прохолонуло. Рудч. Ск. І. 98.
Путера, -ри, ж. Деревянный сосудъ для приготовленія овечьяго сыра. Вх. Зн. 58.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗИҐА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.