Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзиґа

Дзи́ґа, -ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Ном. № 5756. Біга як дзиґа. ЗОЮР. І. 147. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИҐА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИҐА"
Баранта, -ти, ж. Стадо овецъ. Черном.
Брилочка, -ки, ж. Ум. отъ брила.
Десятча́ний, -а, -е. Изъ холста въ 10 пасмъ. Аф. 375.
Дзба́нок, -нку, м. Банкъ. Біда велика в тім; що немає дзбанків для позички, де б можна було у всяку пору без великого клопоту і на малий процент позичать гроші. Осн. 1861. VIII. 89.
Кадивай нар. = куди. Сяноцк. у. въ Галиціи. Вх. Зн. 23.
Нехлюйство, -ва, с. Неряшливость. Желех.
Палітра, -ри, ж. Палитра. Кв. І. 127.
Псувати, псую́, -єш, гл. 1) Портить. Чуб. V. 1173. Хоть займає, не займає, нехай не цілує, нехай мого біленького личенька не жує. Чуб. V. 12. 2) Бранить, поносить. Угор.
Строчити, -чу́, -чиш, гл. Строчить (въ шитьѣ).
Ужов, -ви, ж. = ужва 1. Вх. Зн. 73.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗИҐА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.