Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

деренчання

Деренча́ння, -ня, с. Дребезжаніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 369.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЕНЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕРЕНЧАННЯ"
Байорка, -ки, ж. 1) Снурокъ цвѣтной. Шух. I. 122. 2) Каждая изъ четырехъ обвитыхъ канителью струнъ торбана. КС. 1892. ІІІ. 383, 384.
Вавцір, -ра
Горшколі́п, -па, м. = Гончарь. Черном.
Дзи́ґлик, -ка, м. Стулъ, табуретъ, треножникъ. Одягну тебе, обую, посажу як паву на дзиґлику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиґлик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́ґличок.
Забла́говістити, -щу, -стиш, гл. Заблаговѣстить.
Зросливий, -а, -е. Дающій ростъ. Та принеси три квіточки: ой первую зросливую, а другую сонливую. Мет. 1.
Івилга, -ги, ж. Раст. омела бѣлая. Viscum album L. ЗЮЗО. І. 141.
Клобучина, -ни, ж. Войлокъ. Желех.
Тилатий, -а, -е. Толстозадый. Не дай, Боже, який цей пан тилатий. Гайсин. у.
Хвальшувати, -шую, -єш, гл. 1) Поддѣлывать, фальсифицировать. По фальшованих ще за наших прадідів історичніх документах. К. XII. 34. 2) Лицемѣрить, неискренно что-либо дѣлать. Ти Богу присягала фальшуючи. К. ЦН. 264. Ти бачиш, як вони фальшують з нами (ляхи з українцями). К. ПС. 30.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕРЕНЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.