Боязливо, боязно, нар. = боязко. Так мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре. І сторожі боязно кричить, щоб злого пана не збудить.
Заслабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Заболѣть. А в суботу заслабім, а в неділю лежала, в понеділок умерла.
Зи́мки, мок, ж. мн. Снѣга. Ой шов я в полонину, — тіжки зимки вбили.
Посел, -сла, м. 1) Посолъ. Цо п'ять раз посли посилала, а за шостим разом сама поїхала. 2) — перепієць . Ум. послонько.
Прилизати, -ся. Cм. прилизувати, -ся.
Приснути, -ну, -неш, гл. 1) Брызнуть. Повновида, краска з лиця як не присне. Треба набрати у рот води та й приснути нею проти сонця. 2) Фыркнуть. Захлинувся, чхнув і приснув. 3) Прыснуть, вырваться, выскочить, вылетѣть. Як схоче скочить, то аж в землю присідає, та й присне разом відтіля. Стрепет приснув над кущами. Присне сніг із під копит. Приснули на синім морі скалки. З печі, з горючого дерева, присне вуголь і вискочить аж насеред хати.
Староста, -ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. 4) Сватъ. Ум. старо́стонько.
Україночка, -ки, ж.
1) Ум. отъ україна.
2) Ум. отъ українка.
Умкнути Cм. умикати.
Шпарутки, -ків, мн. Двѣ дощечки, связанныя по срединѣ, въ мѣстѣ, гдѣ соприкасаются ихъ внутренніе концы, — при помощи ихъ равномѣрно растягиваютъ края полотна. Cм. шпарувати 2.
