Бездільний I, -а, -е. Лѣнивый. Я думала: дожду доньки собі помочниці; я тебе дождала єдную, да й ту бездільную.
Валюшня, -ні, ж. = валюша.
Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Допрік, -ку, м. Упрекъ, укоръ. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала.
Кисличка, -ки, ж.
1) Ум. отъ кислиця. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах.
2) Дубовые орѣшки. Про хвороби, 14.
3) мн. Раст. Pyrola secunda L.
Лапатий, -а, -е. 1) Съ большими лапами.
2) О листьяхъ: лаповидный, лапчатый. А поверх неї лапатий лист кленків та дубів.
3) Большими пятнами (объ узорѣ матерій и пр.), большими хлопьями (о снѣгѣ). Візок був засланий товстим здоровим килимом з червоними лапатими квітками. Лице його було якесь руде, бо на червонуватій шкурі було поналяпуване ряботиння, таке лапате, як п'ятаки. Лапатий сніг.
Ломіга, -ги, ж. Большая дубина, большая палка.
Мги́чка, -ки, ж. Мелкій дождь.
Меті́ль I, -те́лі, ж. = метелиця 1. Ой на зятя та метіль мете. Не метіль з моря піднімалася, а то гуси сірі, лебеді білі.
Росхитувати, -тую, -єш, сов. в. росхита́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Расшатывать, расшатать. Росхитав стовпа так, що скоро впаде.
2) Раскачивать, раскачать. Не росхитуй човна, бо вивернешся.
