Бортяник, -ка, м. = бортник.
Жи́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ жижа. 2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Аж жижки дріжать. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. 3) Раст. Жигавка.
Звідта́м, зві́дти, зві́дті́ль, звідтіля́, нар. Оттуда. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався. Це все вислухав, що його тітка говорила, та швидче звідти. H. 94. Та не звідтіль місяць сходе, звідкіль ясна зірка. Син узяв, вив'язав звідтіля невістку, а ув'язав сучку.
Кльон, -ну, м. Проклятіе. То не огонь наше, то лице Мотрине; то не искри сиплються, — то її кльони й прокльони.
Кулик I, -ка, м. Ум. отъ куль.
Назу́блювати, -блюю, -єш, сов. в. назуби́ти, -блю́, -биш, гл. О пилѣ, серпѣ: натачивать, наточить, нарѣзывая зубья. Назублювати пилку.
Натопкуваний, -а, -е. = натоптуваний.
Палити, -лю, -лиш, гл.
1) Жечь, сожигать. Солому палять і зілля варять.
2) Топить. Ой пали, мили, кам'янії груби.
3) Обжигать (кирпичъ, глиняную посуду, известь).
4) Курить. Люлечки палити.
5) Палить, стрѣлять. Як узяв джура та узяв малий з пистолів палити.
Рівня, -ні, ж. Пара, равный по положенію, по состоянію, по характеру. Кінь волу не рівня. Ти багач, я убога — не рівня з тобою.
Чос, -су, м. Зудъ; чесотка. дати, завдати чо́су. Дать трепку. Дав часу! Задали ж ми чосу дияволенному Кирикові! Крівавого дали прочухана. Завдали такого чосу, що й сам ватажок там же й ніжки відкидав.
