Важниця 1, -ці, ж. Важность, важная особа, дѣло. А що він за (або: от яка, не велика) важниця.                         
                        
                                                
                          Висмажуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. висмажитися, -жуся, -жишся, гл. Выжариваться, выжариться, вытапливаться, вытопиться (о жирѣ).                        
                        
                                                
                          Відраювати, -раюю, -єш, сов. в. відраяти, -раю, -єш, гл. Отсовѣтовать, не совѣтовать, не посовѣтовать. Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили.                         
                        
                                                
                          Гоже нар. 1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже.  Як Бог поможе, то все буде гоже.  Кланяйся, Ганнусю, гоже.  2) Прилично, слѣдуетъ. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника.                         
                        
                                                
                          Казатися, -жуся, -жешся, гл.
	1) Быть сказану. Казатиметься й те, що зробила оця. 
	2) Показываться, являться. Чи сам пан дома? Хоч же він дома, та не кажеться, к коню в шубочку прибірається.                         
                        
                                                
                          
	Мазни́ця, -ці, ж. Лагунка (для держанія дегтя). Така біла, як мазниця.  Презрительное прозвище мужика. Чи ти ж, мазнице, вчився в школі? чи ти ж тямиш далі од свого носа? — А ти, паскудо! Думаєш, як начепив хустку на шию, та почепив гудзя на груди, то вже маєш право глузувати з нас, дражнити нас мазницями!  3) Черная большая барашковая шапка съ суконнымъ дномъ. Ум. мазничка. Нате і мою мазничку на дьоготь. 
                        
                        
                                                
                          Охкати, -каю, -єш, гл. = охати.                        
                        
                                                
                          
	Пообв'язувати, -зую, -єш, гл. Обвязать (во множествѣ).
                        
                        
                                                
                          Телень	меж., выражающее звукъ колокольчика. ані теле́нь. Ні звука. Громада ніби нежива, ані телень.                         
                        
                                                
                          Фіртка, -ки, ж.
	1) = хвіртка. 
	2) Дверка, дверца въ плитѣ, на которой жарятъ конопляное сѣмя для масла.                         
                        
                      
            
 
              
              
 
				
 
				
				
				
          
          