Бунька, -ки, ж. Глиняный сосудъ, родъ кувшина съ узкимъ горлышкомъ. Прил. у.

Виробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. виробити, -блю, -биш, гл. 1) Выдѣлывать, выдѣлать, дѣлать. У Батурині сірі сукна виробляють. Черниг. у. Благословіть нас, мамо, коровай виробляти! Грин. ІІІ. 501. 2) Вырабатывать, выработать; обрабатывать, обработать, отдѣлать. Ми не виробили собі під византийщиною культури, рівноважної з римською. К. XII. 65. Чесним потом виробляти із неволі волю. О. 1862. X. 31. (Поема) ще не вироблена, тим і не посилаю. Шевч. (О. 1861. X. 12). У гуцуловъ-гончаровъ виробляти глину — мѣшать руками, окончательно ее размягчая и дѣлая готовой для работы. Шух. I. 260. 3) Срабатывать, сработать извѣстное количество, зарабатывать, заработать. Хоч і не заробе багато, а все за хліб виробе. Грин. II. 73. Ти, кажуть, громадську отару пасеш, рублів з півсотні виробляєш. Мир. ХРВ. 51. 4) — силу. Истрачивать, истратить на работѣ силу. Ой щоб тобі, ґосподине, хоріти, боліти: виробив я свою силу та на твої діти. Грин. ІІІ. 556. 5) Истощать, истощить, измучить работой. Кінь не везе, бо дуже вироблений. Зміев. у. О землѣ: истощать, истощить частыми посѣвами. Виробили так землю, що вже нічого не родить. 6) Прорабатывать, проработать извѣстное время. (Повинен) ти мені цілий год робити ту роботу, шо я загадаю. Як виробиш, так навчу, а не виробиш, — не навчу. Мнж. 72. 7) Выдѣлывать, продѣлывать, продѣлать. Хто ж се виробля? Св. Л. 50. Оттаке-то людям горе чума виробляла. Шевч. 545.

Голодня, -ні, ж. = голоднеча. Ном. № 13451.

Го́стик, -ка, м. Ум. отъ гість.

Дия́вольський, -а, -е. Дьявольскій. Тоді повів Ісуса дух на спокусу диявольську. Єв. Мт. IV. 1. Бачить диявольський син, що бісова баба гаразд таки засмутила чоловіка. Стор. І. 3.

Катівка, -ки, ж. Мучительница. Петрівка — на хліб катівка. Ном. № 463. Значеніе слова ясно изъ слѣдующаго мѣста письма Мазепы къ М. Кочубей: «Тяжко зафрасовалемся, почувши же тая катувка не перестаєть в. м. мучити». Костомаровъ. Мазепа, 360.

Кульчик, -ка, м. Сережка. Волынь.

Побазікати, -каю, -єш, гл. Поболтать, потолковать, побалагурить. Як зійдеться з молодичками, то любила й побазікать. Св. Л. 5.

Попроститися, -щу́ся, -сти́шся, гл. 1) Проститься. Мнж. 29, 47. От попростивсь він і пішов собі. Мнж. 138. Прощавайте, сусідоньки, може з ким сварився, та хоч сварився, не сварився, аби попростився. Чуб. 2) Испросить прощенія. За шо, каже, я її ударив? вернусь, попростюсь. Мнж. 33.

Скупуватий, -а, -е. Скуповатый. Ой казали, що свати багаті, аж вони скупі, скупуваті. Мил. 157.