Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

доскочити

Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Грин. І. 171. Свого одбіг, чужого не доскочив. Г. Барв. 92. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. Грин. II. 179. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. К. ЧР. 4. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Осн. 1862. VIII. Вовка.... живцем доскочили. К. ДС. 7. Доскребти. Cм. доскрібати.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОСКОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОСКОЧИТИ"
Вепрок, ка? веприка?, м. Ум. отъ вепер. Гн. І. 129.
Відрублювати, -люю, -єш, гл. = відрубувати. Стор. І. 151.
За́дум, -му, м. Замыселъ, намѣреніе. Душа в великих задумах каталась. К. МБ. Чи знаєш ти закони рівноваги і задуми того, хто ввесь — премудрість? К. Іов. 83.
Класти, -кладу, -де́ш, гл. 1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Руc. Дн. 2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522. 3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума. 4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Н. п. 5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Н. п. 6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти. 7)вариво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87. 8)ко́пу. Копнить. 9)межу. Проводить межу. Мнж. 26. 10)нитку. Забрасывать неводъ. Вас. 189. 11)присади. Прививать прищепы. Шух. І. 110. 12)скирту. Метать скирду, стогъ. 13)хату. Строить избу, домъ. Шух. І. 145. 14)честь на собі. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106. 15)до міри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Н. п. 16)у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Ладен, -дна, -не Готовъ. Я й Богом ладен побожитись, що цього не пам'ятаю. Грин. II. 178. О, та ти ладен лежати, нічого не роблячи. Лебед. у. Ладен не знати що дати, аби мені не робити оцього. Черк. у. я вже тепер ладен. Я ужъ наѣлся, ужъ не голоденъ. Желех.
Осмішкуватися, -куюся, -єшся, гл. Усмѣхаться. Текля осмішкувалась. Св. Л. 170.
Порозсмикуватися, -куємося, -єтеся, гл. Раздергаться (во множествѣ).
Посиденьки, -ків, м. мн. Посиживаніе, сидѣніе. Въ выраженіи: на посиденьки піти, вийти. Отправиться посидѣть, побыть — въ гостяхъ, на улицѣ. Повиходили селяне й батько Настусин на посиденьки на майдан. Г. Барв. 456. походеньки та посиденьки справляє. Ничего не дѣлаетъ, лѣнтяйничаетъ. Левиц. КС. 66.
Прилизуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. прилизатися, -жуся, -жешся, гл. 1) Прилизываться, прилизаться языкомъ. 2) Гладко причесываться, причесаться. Схопиться раненько, зараз миється, прилизується до дзеркальця. Левиц. І. 277.
Рильний, -ного, м. Испорч. лірник. Сим. 149.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОСКОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.