Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Досто́йно нар. Достойно. За віру християнську достойно і праведно стати.
Засябрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Стать въ сосѣдскія, товарищескія отношенія. З сусідою, охтирським крамарем, вони засябрували.
Зімня́ти, -ся. Cм. зім'яти, -ся.
Калний, -а, -е. = кальний. Пізнають хлопці і в калній сорочці. Треба їм десь через дуже калну балку їхати.
Ло́тать, -ті, ж. = латаття.
Нагосподарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Нахозяйничать.
Пороспалюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что и роспали́тися, но во множествѣ.
Турун, -на, м. Насѣк. Carabus, жужелица.
Уряджатися, -джаюся, -єшся, сов. в. урядитися, -джуся, -дишся, гл. Устраиваться, устроиться. Cм. уряжатися.
