Бряжчати, -чу, -чиш, гл. = брязчати.
Дооко́ла нар. Вокругъ. У сине море сонце ясне тоне і своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє.
Досві́тній, -я, -є. Предразсвѣтный. Моя зоре досвітняя.
Зцілющий, -а, -е. Цѣлебный, цѣлительный. Як зцілющий вітер від долин подише, хворі мої лоні міччу заколише. зцілюща й живуща вода. Мертвая и живая вода (въ сказкахъ). Набрала води зцілющої, попорськала, — так лежить зовсім так, як чоловік, тілько неживий. Набрала вона живущої води, дала йому в рот, — він і ожив. Cм. цілющий.
Мли́ця, -ці, ж. Лошонокъ, родившійся во время цвѣтенія ранней гречихи.
Непокоїти, -ко́ю, -їш, гл. Безпокоить, тревожить.
Одір.. Cм. відірвати, -ся.
Осаджувати, -джую, -єш, сов. в. осади́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Сажать, посадить въ заключеніе. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали... Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в місті.
2) Заселять, заселить. Вони узгряниччя людом осадили. Моє Підгір'є назад поверну, назад поверну, лучче осажу... Ой сажав же він та три слободи: одну слободу — старими людьми...
3) Осаживать, осадить, останавливать, остановить. Як прийде злодій, так заніз доганя, а притика осаджує.
Тропити, -плю́, -пиш, гл. Утаптывать, проводить, дорогу.
Шмаряти, -ряю, -єш, сов. в. шмарити, -рю, -риш, гл. Бросать, бросить, швырнуть. Гусевки, шмарьте до гусевниці. Бог тот пісок шмарив на воду, і стався кус землі. Будеш шмарений з неба за гордость, за пиху.
