Верховіття, -тя, с. Верхнія вѣтви деревьевъ. Верховіття у тернів стинає, меншому брату примішу покидає.
Виставати, -стаю, -єш, сов. в. вистати, -стану, -неш, гл.
1) Быть достаточнымъ ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку.
2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає.
3) Выдаваться, выдаться впередъ, выступить.
Вуй, вуя, м. Дядя. Ум. вуйко. Cм. стрий, дядько.
Пам'ятник, -ка, м. Памятникъ.
Пачкарь, -ря́, м. Контрабандистъ. Cм. пачка.
Рів, рову, м. 1) Ровъ. Є груша в лісі і рів коло неї. Така правда, як у рові вовк іздох. 2) Каналъ. Прийшла жидова рови копати, море спускати, Христа шукати. Ум. ріве́ць, рівчак, рівчик. Рівець невеличкий прокопаний. .
Роспльовувати, -вую, -єш, сов. в. росплювати, -плюю́, -єш, гл. Расплевывать, расплевать. Як таку рибу їсти, то тілько хліб роспльовувати. Не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо росплюють.
Тяляпало, -ла, с.
1) Мужчина, который возится съ жидкостью, разливая ее.
2) Пачкунъ, неряха.
Уважати, -жа́ю, -єш, сов. в. уважити, -жу, -жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважав, — кого раз полюбить, з тим помірає. Вони на сльози не вважали. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Вважайте, що чуєте. Чи добра кобила? — Вважайте сами. 2) — за кого, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. Дума, що дурень його вважає за чорта. 3) Полатать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати?
Шаг, -га, м. Грошъ, 1/2 копейки. Ні шага грошей. Був шаг, та в кешені розтерся. Ум. шажок. Оттак наші сіромахи жидів обманюють; виніс сім мішків із погреба, та шажка й луп!
