Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Гони́тельство, -ва, с. Гоненіе, преслѣдованіе.
Ґоспо́дарів, -рева, -ве Хозяйскій, принадлежащій хозяину. Ґосподарева мама дістала кожух.
Мантя́р, -ра, м. Обманщикъ, мошенникъ.
Обвинуватити Cм. обвинувачувати.
Перевіяти, -вію, -єш, гл. Перевѣять.
Перещепити Cм. перещеплювати.
Пошвендяти, -дяю, -єш, гл. = пошвендати.
Роскуштувати, -ту́ю, -єш, гл. Распробовать.
Топитися, -плюся, -пишся, гл.
1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш.
2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться.
