Бичий, -а, -е. Бычій.
Божий, -а, -е. 1) Божій, божескій. Божа воля, Божа й сила. Усе Божеє, тільки гріхи наші. 2) — дім. Церковь. Завтра Головосіка — треба йти до Божого дому. 3) божа мати. Богоматерь. 4) божий дар. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. 5) боже дерево = біждерево. 6) божа постіль. Смертный одръ. Скоро мати старая, лежачи на Божій постелі, сина вздріла, на своє лице хрест собі положила. 7) божа пташка. Пчела. 8) божа роса. Молоко. За Божую росу не беруть грошей. 9) божа ручка. Раст. Primula officinalis L. 10) на божій дорозі. При смерти. У три дні занедужала, а вже й на Божій дорозі. 11) божу хвалу за хвіст тягти. Звонить въ колокола (насмѣшл.). 12) на боже дати. Дать на службу церковную, на молебенъ. Тра занести до церкви на Боже, Миколаю. Дала на Боже карбованця. 13) іди ж ти в божу путь. Иди съ Богомъ. 14) святий та божий. Говорится о человѣкѣ, прикинувшемся кроткимъ и добродѣтельнымъ.
Відпарь, -рю, м. На болотѣ: не заростающее и не замерзающее мѣсто.
Вушко, -ка, с.
1) Ум. отъ вухо. у мене аж ушки засміялись. — сдѣлалось очень радостно.
2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ.
3) Часть шкафи. (Cм.).
Давлю́чий, -а, -е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). Cм. Давучий.
Закурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»... Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів.
Злотоглав, -ву, м. Парча, глазеть, матерія, тканая или шитая серебромъ или золотомъ. Пани та князі в жупанах-злотоглавах.
На́мерз, -зу, м. Иней, ледяныя сосульки. Він іде — увесь як біль білий: геть намерзом намерз.
Позасинювати, -нюю, -єш, гл. Слишкомъ насинить бѣлье. Позасинювала сорочки, аж глянути гидко.
Помертися, мру́ся, мрешся, гл. = померти. Да як же моя головонька помреться, до тогді тобі все гуляння минеться.
