Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Глуш, -ші, ж. Густо заросшее мѣсто. У глуші, між вербами, капуста погано росте.
Мигті́ння, -ня. Cм. миготіння.
Пацятник, -ка, м. Матка у свиньи.
Покріплятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. покріпитися, -плю́ся, -пишся, гл. Подкрѣпляться, подкрѣпиться. Покрепився, як собака мухою.
Ретитися, -речуся, -тишся, гл. Биться, бороться.
Сатана, -ни, м. Сатана. Геть від мене, сатано!
Скін, ско́ну, м.
1) Кончина, смерть.
2) Конецъ, предѣлъ.
Ушанувати, -ную, -єш, гл.
1) Почтить.
2) Хорошо принять, угостить. Ні, я по своєму її вшаную.
Шпакуватий, -а, -е. 1) О человѣкѣ: съ просѣдью. Голова шпакувата, та думка клята.2) О конѣ: темносѣрый. Шпакуватий кінь.
