Висити, -шу, -сиш, гл. Поднимать въ вышину. Будуть (снопи) возити, в стоги стежити, а в шир ширити, а в вись висити.
Ворож, -жа, м. = ворожбит.
Ди́кість, -кости, ж. Дикость.
Заверга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. заве́ргнути, -ну, -неш и заве́ргти, -ве́ржу, -жеш, гл. Забрасывать, забросить, закидывать, закинуть. Прала дівойка хусти на леду, прийшов до неї красний молодець:... «Я ті, дівойко, хусти розмечу». — Як ти розмечеш, я сі позберау. «Я ті, дівойко, праник завержу». — Як ти завержеш, а я сі найду.
Небожа, -жа́ти, с.
1) Племянникъ, племянница (ребенокъ). Зайдіть, лишень, то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала.
2) мн. Голубчики, милые. Хтіла б бранцями, небожатами, цілий світ звоювати.
3) мн. Употребляется подобно слову небіж 3. Такий мені, небожата, сон приснився (Алканъ-паша къ янычарамъ и рабамъ). Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать... Дознаються небожата, чия на вас шкура!.. Ум. небожатко, небожаточко.
Осавул, -ла, м. Есаулъ. Беруть коня осавули, товариство зброю.
Охолоджувати, -джую, -єш, сов. в. охолодити, -джу, -диш, гл. Прохлаждать, прохладить. Рани мої постреляні та порубані окропи, охлоди. Дума.
Пообголюватися, -люємося, -єтеся, гл.
1) Обнажиться (о многихъ).
2) Обриться (о многихъ).
Ревне нар. 1) Горестно, горько, жалостно. Ой ви, діти дрібненькії, заплачте ж ви ревне, ще й орендарь подобріє, то вам маму верне. Я так ревне плачу, що аж серце з мене вискакує. 2) Искренно, сердечно, нѣжно. Хто любить ревне, жаліє певне. Ум. ревненько. Ревненько заплачу.
Сестрінча, -чати, с. Маленькая сестра. Ум. сестрінчатко.
