Граба́чка, -ки, ж. Работница, сгребающая сѣно или овесъ.
Дму́хання, -ня, с. 1) Дутье. 2) Пыхтѣніе.
Жура́т, -та, м. Судья.
Зіста́рити, -рю, -риш, гл. Состарить.
Зліпок, -пка, м. = злепок.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Людорі́з, -за, м. Убійца, разбойникъ.
Понавкруги нар. = навкруги. Понавкруги ніде нічого не видно й близько.
Розворухнути, -ну, -неш, гл. = розворушити.
Стверджати, -джаю, -єш и стверджувати, -джую, сов. в. стверди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Утверждать, утвердить, подтверждать, подтвердить. Вони проповідували, а Господь слово стверджував услід ознаками. Той ствердив, що Бог праведний. Люблинську унію ствердив.
