Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кропива

Кропива, -ви, ж. Раст. Крапива. І на жалку кропиву мороз буває. Ном. № 3824. Глуха, біла кропива, мертва кропива. Раст. Lamium album L. ЗЮЗО. І. 126. Глуха кропива еще: Leonorus cardiaca. Лв. 99. Ум. кропивка. Там же при долинці, в зеленій кропивці. Грин. III. 663.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 310.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРОПИВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРОПИВА"
Бинечка, -ки, ж. Ум. отъ биня.
Дзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Течь тонкой струей. Рудч. Чп. 247. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. Рудч. Чп. 247. Так за шию й дзюрить. О. 1862. VI. 57.
Зцуратися, -раюся, -єшся, гл. = відцуратися. Зцуралась роду як чуми. Мкр. Г. 46.
Паламарювати, -рюю, -єш, гл. Быть пономаремъ. Ном. № 9694. Сим. 174.
Пістрячка, -ки, ж. Родъ накожной болѣзни.
Святиня, -ні, ж. 1) Святыня. Знущались над Божою святинею. Стор. МПр. 65. Святе слово — рідна мати: єсть ще святиня вища, Богові милійша — рідная Вкраїна. К. Досв. 50. 2) Храмъ. Не построїш ти тут святині, бо ми тебе і задушим. Рудч. Ск. І. 60.
Скигління, -ня, с. Визгъ, жалобный визгъ. Скигління собаче. К. МБ. X. 11.
Стожалля, -ля, с. Мѣсто, гдѣ ставятъ стоги.
Убризькатися, -каюся, -єшся, гл. Обрызгаться.
Шістерняк, -ка, м. Раст. Hordeum hexastichon. Вх. Пч. II. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРОПИВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.