Ай! II, сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода!
Вагота, -ти, ж.
1) Тяжесть. Ваготу набірати. Звелів водам згромадитись на хмарах. І ваготи не чують, не порвуться.
2) Беременность. Сестра у ваготі ходить.
Доспіва́ти I Cм. доспівувати.
Полапцем нар. = полапки. От, не встаючи, полапцем намацаєш котру (грушу) біля себе пт й їси.
Приваб, -бу, м. = приваба.
Пришиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. приши́тися, -ши́юся, -єшся, гл. Пришиваться, пришиться, быть пришитымъ.
Скарбона, -ни, ж. = скарбівня 2. Кидали дари свої в скарбону заможні.
Усцикатися, -каюся, -єшся, сов. в. усцятися, -цюся, -цишся, гл. Обмачиваться, обмочиться (уриною).
Хвіть! меж.
1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть!
2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду.
3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Хвіть другого по пиці.
Цур меж.
1) Прочь съ чѣмъ, кѣмъ, ну его, тебя.... (выражаетъ желаніе избавиться отъ чего, не имѣть съ чѣмъ дѣла). «Цур їй, пек від нас!» каже Олена. Цур тобі, який ти дурний. Таке робили, що цур йому вже і казать. Цур тобі пек!
2) Чуръ, стой, погоди (выражаетъ запретъ, непремѣн. условіе, напр. въ игрѣ). Цур на тонший кінець! Цур, міньки не розміньки! мертвого з гроба не вертають. Е, ні, стривайте, цур не грать, а то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь.
