Викачувати, -чую, -єш, сов. в. викачати, -чаю, -єш, гл. Искатывать, искатать что, напр. при золотухѣ припухшія железы викачують шариками изъ горячаго хлѣба.
Доторгува́тися, -гу́юся, -єшся, гл. 1) Доторговаться. Доторгувався, що вже ні краму, ні грошей нема. 2) Сторговаться.
Їхній, -я, -є. = їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Перейшов у їхню віру.
Ло́мки, ло́мок, ж. мн. ло́мки льодові. Мѣсто, гдѣ бьютъ ледъ. Почали жолніре... людей серед зіми по ломках льодових у плуг запрягати.
Мірошниче́нко, -ка, м. Сынъ мельника.
Панова, -ви, ж.
1) = панва.
2) Раст. Tropaeolum Majus L.
Плавиння, -ня, с. Деревья, которыя нанесетъ полая вода.
Повипльовувати, -вую, -єш, гл. Выплевать (о многихъ, во множествѣ). Хто візьме в рот, то й виплюне і виплюне, — так усі повипльовували.
Розм'єскати, -каю, -єш, гл. Раздавить, размозжить.
Сурдут, -та, м. Сюртукъ. Він скидає з себе сурдут.
