Балія, -лії, ж. Родъ низкой и широкой кадки для мойки бѣлья. у. У нас нема балії, ми в ночвах сорочки оджимаєм. Ум. балійка.
Відслужитися, -жуся, -жишся, гл. Отбыть службу. Пишуть чорним по білому у некрути дати. Нехай пишуть, я не боюся: кінь вороний, сам молодий, дасть Бог одслужуся.
Дірча́віти, -вію, -єш, гл. Ноздреватѣть. Сніг мнякшає, лід дірчавіє.... весною дише.
Загні́ток, -тка, м. Угнетенный. Там такий загніток, всякий ним послуговує.
Пестун, -на, м. Баловень; нѣженка. Ум. пестуне́ць, пестунчик.
Підмостити, -ся. Cм. підмощувати, -ся.
Прохвистати, -щу, -щеш, гл. Пробить. Чорний віл хоч яку стіну прохвище. (Загадка: сверделъ).
Тальян, -на, м. Сѣть, опускаемая на дно моря и подымаемая четырьмя шестами, когда надъ ней будетъ рыба.
Уривати I, -ваю, -єш, сов. в. увірвати и урвати, -рву, -веш, гл. 1) Отрывать, оторвать; вырывать, вырвать; обрывать, оборвать, срывать, сорвать, перерывать, перервать. Поти збан воду носить, покуль ухо не вворветь. Від його, урвавши поли, тікай. На Чорному морю не добре вчиняє: противну филю зо дна моря знімає, судна козацькі на три часті розбиває. Перву часть ввірвало, — в гирло дунайське замчало; другу часть увірвало, — у землю арабську замчало. Вчепиться дверей і держиться, — так буває, що і двері (в) ворве. От же одна (струна) вже й увірвалась; стривай, і другу увірву. Хто цвіточка увірве, сестру з братом пом'яне. Любисточку ввірвала. 2) Надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить. Варвара ночі ввірвала та дня приточила. Ти раненько співаєш, моє серце вриваєш. Нехай він по походах після того не ходить, своїх молодецьких ніжок не вриває. Дума. Нехай.... степу ногами не змірає, живота не вриває. 3) Убѣгать, удирать, удрать. Йому гукають: тривай! а він чим дуж урива. Давай уривати яко мога з того світа. 4) Только сов. в. Ударить. Скрикнув Лушня, як увірвав його по плечі Чіпка. (Такі) різки плетуть, що як урве, то зразу крів'ю спливеш.
Ущипливий, -а, -е. Ѣдкій, колкій. Лаялись словами ущипливими. Гірка його розмова, ущипливі слова.
