Бахмутка, -ки, ж. Поваренная соль, добывающаяся въ копяхъ бахмутскаго уѣзда. Пиріг завдовжки із аршин і соли кримки і бахмутки.
Водопійло, -ла, с. = водопій. І ручаї шумлять проміж горами звірятам польовим на водопійло. Круг водопійла в балищах кочують татари з кіньми, вівцями й волами.
Дошарува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. Домыться (о вымываніи при помощи тренія щеткой, мочалкой и т. п. твердой поверхности, напр. стола).
Зако́вувати, -вую, -єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, -кую́, -єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. 2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько. 3) Только сов. в. О кукушкѣ: закуковать. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку.
Зґо́я, зґо́ї, ж. пт. сойка, Carrulus glandarius.
Краска, -ки, ж. 1) Краска. Кружок би я розмалював, краски мені подарували. 2) Цвѣтокъ. Чернигов. Продай, Кулинко, красочку за шапочку. Зійду я на гору, аж красочки грають. Не грайте, красочки... Мені в батьки не жити, мені віночків не вити. 3) Цвѣтъ на хлѣбныхъ растеніяхъ. Краску з жита збило вітром. Ум. красочка.
На́пуст, -ту, м., напусть, -ти, ж. Попущеніе, наказаніе. Ти, царице, наша мати, напуст напустим: славне військо запорожське та й занапастила. Бог напусть напустив, діти так і вмірають. Господь напусть напустив: гадюки набралось у нас такого багато.
Порозсіювати, -сіюю, -єш, гл. = порозсівати.
Таська, -ки, ж. Ум. отъ тася.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
