Бейкання, -ня, с. Крикъ на звѣря: «а бий!» съ цѣлью прогнать его. Cм. тюкання.
Гарикало, -ла, м. и с. Ворчунъ, придира. Оцей (или оце) мені гарикало остогид!
Джупло́, -ла́, с. Дырочка въ чемъ нибудь мягкомъ. Ум. Джупельце.
Ду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Дмись — не дмись, волом не будеш. 2) Спесивиться. Багатая, губатая вона к чорту дметься, а вбогая хорошая хоча засміється. Ой як мені не дутися, що нівощо обутися. Дметься, як шкура на огні.
За́ворітниця, -ці, ж. см. розлоги.
Лише́нь, сз. Ка, же. Куди вам! підіть лишень вмийтесь! Тривай лишень, Миколу звалиш! Геть лишень до ката! Стривай лишень! Чи чуєш? щось плаче за ворітьми.
Покочувати, -чую, -єш, сов. в. покотити, -кочу, -тиш, гл. Обмыть доенку, изъ которой вылито молоко. У мене нема тії й моди, щоб дійницю покочувати та гладишки тим доливати. А багато так роблять, що як неповна гладишка, так дійницю покотить і дольлє.
Поминки, -нок, ж. мн. Поминки. Зробити поминки я хочу, поставити обід старцям. Я нічого не жалував на поминки. русальні поминки. Четвергъ троицкой недѣли. Cм. помин.
Попідлі нар. Подлѣ, возлѣ. Ой взяв же єго попідлі коня, а повіз ею а в чеську землю.
Сівкий, -а́, -е́ 1) Сыпучій.
2) Много пространства засѣвающій (о зернѣ). Оце зерно — як мак, сівкіше, ніж пирій.
