Воздух, -ху, м.
1) = повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає.
2) Воздухъ (церк. утв.). Ум. воздушок.
Зави́лювання, -ня, с. Заискиваніе, виляніе около чего нибудь.
Керез пред. 1) Черезъ. Москаль... пошов навпрямець керез став. Утоптав стежечку керез тещин двуір. 2) Изъ-за. Керез тебе, жено, своїх будем страхати.
Комель, мля́, м. Толстый конецъ отрубленнаго древеснаго ствола. Як узяв колоду за комель, підвів проти себе, як свічку, та як ударе комлем у землю, — так вона на сажень у землю ввійшла.
Позбовтувати, -тую, -єш, гл. Взболтать (во множествѣ).
Покрива, -ви, ж. Покрышка. Але то ж вітер був сеї ночі великий, геть покриви поскидав з вуллів. Ум. покривка, покри́вочка.
Призвішкувати, -кую, -єш, гл. — кого. Давать кому прозваніе.
Прикорхнути, -ну́, -не́ш, гл. Прикурнуть, вздремнуть. Прикорхнеш, та зараз і прокинешся. Давай прикорхнем трохи. Я хоч би під ворітьми прикорхнув трохи.
Прошкепитися, -плюся, -пишся, гл. = прошпетитися. Був потім становим, да якось і прошкепився.
Роспросторювати, -рюю, -єш, сов. в. роспросто́рити, -рю, -риш, гл. 1) Распространять, распространить, простирать, простереть. Ти своє величне з неба на всю землю роспросторив. Тінь темної ночі піднімала своє чорне крило і роспросторювала усюди темноту. 2) Разставлять, разставить (руки). Роспросторила руки, наче крила.
