Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

білити

Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. МВ. шити-білити — завтра великдень. Посл. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. Шух. І. 254. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. Левиц. І. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. Чуб. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. Чуб. V. 574. 4) Лудить. Херс.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛИТИ"
Барилькуватий, -а, -е. О человѣкѣ: толстый, пузатый. Желех.
Бундючитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, хорохориться, пѣтушиться, чваниться. Твоя Маруся усе щось бундючиться. О. 1861. XI. Кух. 28.
Ветхий, -а, -е. Ветхій. В ветхе рям'є я одігся. К. Псал. 82.
Духопе́лити, -лю, -лиш, гл. Бить, дубасить.
Їхатоньки гл. ум. отъ ї́хати. Марисини три брати коники сідлают, гдесь їхатойки мают. Н. п.
Наби́вач, -ча, м. 1) Палка, которой въ мельницахъ набиваютъ муку въ мѣшки. Новомоск. у. 2) Бондарскій инструментъ для набиванія обруча на бочку. Сумск. у.
На́ймиччин, -а, -е. Принадлежащій наемной работницѣ. Наймиччина дитина.
Повищипувати, -пую, -єш, гл. Выщипать (во множествѣ).  
Простолюд, -ду, м. Простонародіе. Уман. III. 210.
Свячення, -ня, с. Освященіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.