Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

біленик

Біленик, -ка, м. Выбѣленная юбка. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛЕНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛЕНИК"
Білоголовий, -а, -е. Съ русой или сѣдой головой. Ум. білоголовенький.
Забанду́ритися, -рюся, -ришся, гл. = загутатися. Вх. Уг. 238.
Закорени́ти, -ся. Cм. закоре́нювати, -ся.
Зашепота́ти и зашепоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Зашептать. Зашепотіли люде. Г. Барв. 542.
Нагуготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Нагудѣть, нашумѣть.
Невдалеку нар. Неподалеку.
Оповідання, -ня, с. Разсказъ, повѣствованіе. Левиц. І. 213. З твого серця вийшли ті оповідання. К. Досв. 53.
Позаскороджувати, -джую, -єш, гл. Забороновать во многихъ мѣстахъ.
Присіди, -дів, м. мн. Въ выраженіи: на-в-присіди. Cм. навприсідки.
Трунвонька, трунвочка, -ки, ж. Ум. отъ трунва.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛЕНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.