Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідочка

Бідочка, -ки, ж. Ум. отъ біда.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 63.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДОЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІДОЧКА"
Видавання, -ня, с. 1) Выдача. Уман. І. 116. 2) Изданіе (книгъ). Желех.
Водорщаний, -а, -е. = водохрестний. Желех.
Єгня́и пр.. Cм. ягня и пр.
Загніти́ти, -ся. Cм. загнічувати, -ся.
Зазмага́тися, -га́юся, -єшся, гл. Вступить въ споръ, заспорить. Зазмагалися за той город, та й сваряться, та й позиваються й досі.
Леп, -пу, м. Нечистота на тѣлѣ, потная грязь. Лепу на руках багато. Харьк. у.
Небесний, -а, -е. 1) Небесный. Царство небесне, пером земля над ним. Ном. № 252. Налетіло птаство небесне. Єв. Мр. IV. 4. 2) небесна доро́га. Млечный путь.
Перхати, -хаю, -єш, гл. Порхать. Желех.
Розчина, -ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Мнж. 6. Ум. ро́зчинка.
Свічарь, -ря, м. Свѣчникъ, свѣчной мастеръ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІДОЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.