Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

біловус

Біловус, -са, м. 1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. І. 25. 2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОВУС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БІЛОВУС"
Вичорнити, -ню, -ниш, гл. Вычернить.
Вільготний, -а, -е. 1) Сырой, влажный. 2) Льготный, свободный.
Вудка, -ки, ж. Уда, удочка. урвалася вудка. Нечѣмъ уже поживиться.
Іванова мушка, -ки, ж. Насѣк. = світун. Вх. Пч. І. 6.
Кінчання, -ня, с. Окончаніе.
Натовкмачити Cм. натовкмачувати.
Омохтіти, -тію, -єш, гл. Обрости мхомъ. Вх. Зн. 43.
Скрибачка, -ки, ж. Скребница. Скребли залізними, скрибачками. Чуб. І. 77.
Шпарґалля, -ля, с. соб. отъ шпарґал. А на десятий рік як вийме, прочитає, побачить сам здоров, що там ладу біс має, то в грубу так таки і впре шпарґалля все. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101).
Шпряха, -хи, ж. = шприх.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БІЛОВУС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.