Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

спустіння

Спустіння, -ня, с. Запустѣніе. Єв. Мр. XIII. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 192.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПУСТІННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СПУСТІННЯ"
Бритвати, -ваю, -єш, гл. = брити = голити. Вх. Зн. 4.
Гучжа́! меж. = Гуджа. Ном. № 4358.
Дзюб I, -ба, м. Клювъ. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
Докупи́ти Cм. докупати.
Картацький, -а, -е. = картатий. Плахта на їй картацька, червчата, ще материнська придана; тепер уже таких не роблять. Кв. І. 6. Плахти, знаєте, все хороші, партацькі, старосвітські. Г. Барв. 63.
Курта, -ти, ж. 1) Короткое одѣяніе до пояса. КС. 1882. VIII. 385. 2) Короткохвостая овчарка. Ой ішов чабан дорогою, а курта йшла долиною. КС. 1882. VIII. 385.
Лебедіти, -джу, -диш, гл. 1) Настойчиво и слезливо просить, клянчить. 2) Напѣвать, пѣть. Зачав пісню лебедіти слізними словами. Млак. 92.
Лічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Считать. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. Де гроші лічять, там не пхайсь. Ном. № 5863. 2) Лѣчить. Лічили, лічили, — поки її безталанну в труну положили. Шевч. 330.
Осікати, -ка́ю, -єш, сов. в. осікти́, -чу, -че́ш, гл. Осѣчь, обрубить.
Тіснувато нар. Тѣсновато.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СПУСТІННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.