Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погонач

Погонач, -ча, м. Часть ручной мельницы. Cм. жорна. Шух. І. 146.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНАЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНАЧ"
Весь, -сю, м. Раст. Phellandrium aquatinim. Вх. Пч. І. 12. Oenanthe phellandrium. Лв. 100.
Комашниця, -ці, ж. Муравейникъ. Канев. у.
Нарозмовля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Наговориться. З ким люблюся, то й не наговорюся, з ким кохаюсь, то й не нарозмовляюсь. Грин. III. 387.
Нарої́тися, -рою́ся, -ї́шся, гл. Нароиться. Чи багато в тебе сього літа роїв нароїлося?
Підчорнити Cм. підчернювати.
Позолотка, -ки, ж. Сусальное золото. Гол. Од. 60.
Рейвах, -ху, м. Суматоха, плачъ.
Укмітувати, -тую, -єш, гл. = укмітити. От скільки ж нас там було, а нікого ж ви не укмітували, як мене. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Упука, -ки, ж. Вдавленіе. Мнж. 177.
Чижмак, -ка, м. Сапогъ. Желех. Ум. чижмачок. Да із сих чижмачків обулись в сап'янові. Маркев. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОНАЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.