Березник, -ка, м. Березовый лѣсъ, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Ум. березничок. Бігла теличка з березничка. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках.
Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Кав'яр, -ру, м. Икра соленая рыбья. Вина з Царіграду відер троє у барилі, кав'яру з Дону, — всього везе. (Тут були): тараня, ще по весні з Дону навезена, суха й солона, кав'яр, оселедці.
Кобзина, -ни, ж. = кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною.
Лічі́ння, -ня, с. Счетъ. Як на моє лічіння, то він належав (въ больницѣ) тільки на дванадцять карбованців. Лічма, нар. Счетомъ.
Неня, -ні, ж. ласк. Мать, родимая. — Сину мій, коли приїдеш до нас? « Тогді я, непе, приїду до вас, як павине пір'я наспід потоне, а млиновий камінь наверх випірне. Ум. ненечка, ненька.
Прийма́к, -ка́, прийма́ка, -ки, м. 1) Пріемышъ. Приймачі (приймакові) — як собаці: собака у приймах був, та й хвоста збув. 2) Мужъ, перешедшій въ семью жены. Ум. Прийма́ченько.
Сляж, -жа, м. Въ хворостяномъ или камышевомъ потолкѣ: поперечная балка; по срединѣ, вдоль потолка, проходитъ матица, одна или двѣ, а поперекъ — параллельно лежащіе, съ обѣихъ сторонъ матицы, сляжі, — на нихъ кладется камышъ или плетень.
Тичба, -би, ж. Толпа. Цілі тичби людей збігалися на його дивитися.
Хороство, -ва, с. Пригожесть. Що по тому хоростві, як не вміє жати? Ой, мати моя, що ти гадала, шо мені світ зав'язала? Ци на хороство, ци на багацтво, ци на хорошу вроду?
