Ворушня, -ні, ж. Суматоха, волненіе (толпы).
Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Задіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. заді́ти, -ді́ну, -неш и -ді́ю, -єш, гл. 1) Вдѣвать, вдѣть. 2) Дѣвать, дѣть. Ой знаю я, товаришу, де я їх задію: занесу їх в Чорногору, та там їх посію.
Зацура́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Чуждаться кого.
Накопа́ти Cм. накопувати.
Насі́патися, -паюся, -єшся, гл. Надергаться.
Нечепурно нар.
1) Некрасиво; нехорошо.
2) Неряшливо.
3) Плохо, нехорошо. Отто тільки нечепурно, що москаль взявся по нашому і про нас писати, не бачивши зроду краю і не знавши звичаїв і повір'я нашого.
Одубіти, -бію, -єш и оду́бти, -бну, -неш, гл. 1) Окоченѣть, замерзнуть. Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п'яне, а й тверезе. 2) Умереть, околѣть. Був батько, та одубів. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла.
Токмитися, -млюся, -мишся, гл. Условливаться, соглашаться, договариваться.
Український, -а, -е. Украинскій. Народ наги український спокон-віку в хліборобстві кохався. Як іде український козак, то й корчму минає. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. Шекпірови твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. куліш. Збірники українських пісень. Українська література.