Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Воличок, -чка, м. Ум. отъ віл.
Єва́нгельський, -а, -е. Евангельскій.
Жва́кнути, -ну, -неш, гл. Брякнуться, шлепнуться.
Забрьо́хати, -ся. Cм. забрьо́хувати, -ся.
Здрочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Вспылить, взбѣситься. Той і здрочивсъ за кожух.
Обпинати, -на́ю, -єш, сов. в. обіп'ясти, -пну, -неш, гл. Опяливать, опялить, обтягивать, обтянуть, покрывать, покрыть. — хвартух, попередник. Надѣвать, надѣть передникъ. Ой фартушок обіп'яла, чоботоньки вбула.
Синовиця, -ці, ж. Племянница, дочь брата.
Сирохман, -на, м. Сирота (мужчина) ; бѣдняга.
Хробацтво, -ва, с. = робацтво.
