Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Відвідний, -а, -е. — час. Срокъ, который можетъ быть отложенъ.
Заву́шниці, -ць, ж. мн. Опухоль за ушами.
Опалубити, -блю, -биш, гл. Хватить палкой, ударить.
Річенька, річечка, -ки, ж. Ум. отъ річка.
Ухання, -ня, с. Крики: ухъ!
Хабоття, -тя, с. Хламъ, лохмотья. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня: то дране, то погане, — саме хабоття.
Шелепотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть.
Шкряботуха, -хи, ж. Скребущаяся (о мыши). Ум. шкряботушка. Мишка шкряботушка.
Щастя, -тя, с. Счастье. В щасті не без ворога. Грошей багацько, а щастя мало. щастя-доля. Счастливая судьба. Нивоньку об'їжжає, щастя-доленьку має, рано з поля збірає. Ум. щастячко.
