Жмі́нька, -ки, ж. Ум. отъ жменя.
Зазнава́ти, -на́ю, -є́ш, сов. в. зазна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Помнить, знать, узнать. Тепер яка тут глибиня, а прежні годи, скільки я й зазнаю, то тут так тільки поплюски були води. Батька й матір ледві зазнаю. На таку виїхав гору, що мій батько й я — от уже й постарівся, а не зазнаємо тут води. В хаті... що ступнею, то й спіткнешся, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. 2) Испытывать, испытать, извѣдывать, извѣдать. Я роскоші не зазнала, а літа минають. Ідуть твої марне літа, не зазнаєш свого світа. Зазначала я за свій вік усього: і доброго й лихого. Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки.
Здо́біль нар. Въ изобиліи. І корсеток здобіль, і плахот, і спідниць... Всього в мене здобіль. Скриня як налита.
Здурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Одурѣть; съ ума сойти. Виведь єї в чисте поле — скажуть, що здуріла.
Змалювання, -ня, с. Изображеніе (красками или словомъ). Не хутко спроможеться яка б ні була початкова громада на змалювання себе писаним словом.
Обмальовувати, -вую, -єш, сов. в. обмалювати, -люю, -єш, гл. Окрашивать, окрасить, расписывать, расписать красками. Труну збудувати ще й обмалювати.
2) Обрисовывать, обрисовать.
Пиво, -ва, с. Пиво. Прийди, серце, пива пити. Нехай же где грек з винами, з пивами та в нашу квашу. Ум. пивце.
Пополоскати, -щу, -щеш, гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем.
Тачати, -ча́ю, -єш, гл. Катать (бѣлье). На Дунаю прана, на шнурах вішана, на маглі тачана.
Той, та, тая, те, теє, мѣст. Тотъ, та, то. Хто дітей не має, той горя не знає. Що хочте, те й беріть у мене. . У яру зараз і потихшало, і вітер не той. Утвердив ти мою долю, мов ту гору серед моря. Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав. а в тім. Впрочемъ. Як би знала матуся горенько твоє, чи оддала б за генерала дитя єдинеє своє? Не оддала б... А в тім — не знаю, бо всякі матері бувають.
